Канабис тримм Горячий Ключ Конопля Bruce Banner

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Упс, привет, народ! Сорян, что зашел в таком раскопошенном виде, но что поделаешь, такое дело – нарк-комик. Ок, я сейчас расскажу вам мою историю, как я в один прекрасный день решил бросить курить, но продолжить употреблять разные другие прущие штучки. Готовы? Вздыхает Ладно, ловите, крошечные закладочки моих неблагонадежных приключений с дрянью и приколами. 1. Как я купила шишки марихуаны и что с этим стало! Помню, было это в самом сердце неонаркосвета, на перекрестке усатой Марьиной и шипящего Джо. Я решила, что пора разнообразить свою жизнь, ведь сигареты уже сурово загрызли мои легкие. Так что, собрав всю свою смелость, я отправилась на поиски где-то в мрачные переулочки. Спустя несколько минут блуждания, мне попался озорной наркодилер, рассыпавшийся вокруг семечками. Я подумала, что это знак – я на правильном пути. Вместо семечек, я заказала у него пару шишек марихуаны, чтобы развлечься как джанкоман на полном серьезе. Ох, и я их получила! Эти душистые бутончики, словно маленькие звезды, разбросанные по моей кровати. Я позвала друзей, и мы ворвались в мир зелени и безумия. Где-то на заднем дворе одной из опушек города, мы забились в кругутую и зажгли наш любимый бонг – наркокайф-машины. Так что, если вам нравится еще неизведанная реальность, то шишки марихуаны – это как раз то, что вам нужно! И скоро вы забудете о всех своих проблемах и станете настоящим прущим мега-героем. Во всяком случае, так было у меня. 2. Как я бросила курить, но не бросила употреблять прущую жесть! Ну что, после этого забойного вечеринки я задумалась и поняла, что пора бросать курить. Расскажу вам, как это произошло. Может, вы меня послушаете и решите сменить легкие на новую порцию прущих веществ. Ведь это так огонь! Так вот, мой ум был полностью сосредоточен на шишках, и я решила нашкрябать немного информации в интернете. И тут меня зацепили два слова – пептиды и жало. Но курица я не мордашка. Понятия не имею, для чего они нужны в тексте, но они звучали прикольно, вот и притянуло. Смешно, но это словечко "пептиды" привело меня к решению бросить курить. Чувствовала себя, как герой воинственного трепа. Это было настоящее открытие для меня – я могла употреблять прущие вещества без последствий для легких и рта! Быстренько я пробежала в аптеку, взяла пару таблеточек от увлечения и поспешила встречаться с новым увлечением. Мой организм просто пищал от желания новых приключений! 3. Как я трэплю и забиваю свои проблемы. Так и продолжается моя история. Теперь я трэплю, как никогда, прожигая свою прекрасную жизнь на забойных вечеринках и понимая, что мои проблемы – это просто мелочи. Я не боюсь, что мои легкие забиваются жирными тусами или беспокоятся о диках последствиях, потому что я нашел себе новые игрушки – пептиды и жала. Кажется, я даже многу. Ведь с ними я чувствую себя настоящим звездным персонажем, которому суждено завоевывать этот мир беззаботным смехом и бредовыми приключениями. Так что, друзья, если вы хотите выбраться из серости и витать в облаках независимости, примите наши прущие таблеточки и станьте частью этого безумного наркокомедийного цирка. Обещаю, вы не пожалеете!